Чи настав нарешті час для Девіда Ґелернтера стати багатим?
Девіду Ґелернтеру, професору Єйльського університету, запам’ятався усім як людина, яку мало не вбив Унабомбер. Після болісної реабілітації він отримав популярнисть як консервативний критик становища суспільства, і залишився відданим своєму особистому покликанню – живопису. Він також є автором книжок на такі різноманітні теми, як майбутнє технологій, значення юдаїзму, Всесвітня виставка у Нью-Йорку у 1939 році. Революційні можливості обробки даних нині знову посідають чільне місце серед його різноманітних інтересів.
За словами Ґелернтера, Facebook і Twitter є частковою реалізацією того, про що він писав і думав з початку 1990-х років. А саме - еволюції інтернету у форму, набагато менш хаотичну і більш корисну, ніж та, в якій він існує нині. Ґелернтер віддає перевагу терміну "персональний потік" [lifestream]. Кіберсфера у тій формі, в якій вона існує зараз, приречена на тотальну перебудову.
Ґелернтеру з легкістю даються пророцтва. Йому приписують у деяких колах винайдення терміну "хмара". Але те, що найбільше хвилює його – це невідповідність наших звичок та практик потребам організації масиву з цифрових об’єктів, що розростаються шаленими темпами та населяють кіберсферу.
На робочому столі, каже він, "файлова ієрархічна система перестала відповідати потребам користувачів ще на початку 1990-х. Простір для імен файлів був вичерпаний. Мені набридло вигадувати такі назви, як nsfproposal319. У файловій системі стало надто тісно, і люди почали завалювати свої робочі столи піктограмами".
До цих труднощів незабаром додалася складність інтернету, масиву цифрових об’єктів, у тій формі, у якій ми знаємо його нині, з’єднаних гіперпосиланнями, але організованих таким чином, що це не задовольняє нікого, окрім, можливо, Google. "Нині інтернет має таку саму форму, що й фізичне обладнання самої мережі", – каже Ґелернтер. "Обладнання інтернету – це багато комп’ютерів, з’єднаних у безформне мереживо. Інтернет, в свою чергу, є безліччю веб-сайтів, залінкованих у безформне мереживо".
Неспроможність інтернету організовувати себе у кориснішу форму-метафору – це саме те, що потрібно виправити. "Неможливо уявити собі інтернет. Це велике нечітке ніщо. Я немовби блукаю по ньому у пошуках хоча б чогось з увімкненим ліхтариком".
Ми сидимо у скромному, дерев’яному будинку його сім’ї за декілька миль на північ від Нью-Гейвена. Оскільки Ґелернтер став жертвою теракту Унабомбера, це настільки вплинуло на інтерес преси до нього, то на журналістів він часто справляє враження похмурої особи. Але він зовсім не такий. Він у чомусь комік, хоча й з незворушним виразом обличчя. Він посилається на "найбільш обговорювану" частину однієї з його книжок, але швидко додає: "звісно, про інші частини взагалі не говорили багато".
У цій книжці, у "Дзеркальних світах" 1991 року, Ґелернтер описав майбутнє, у якому вся наша діяльність віддзеркалюватиметься у мережі. Майже відразу після того, як вона була видана, він почав працювати над радикально новим способом організації нашого цифрового дзеркального світу. Він заснував компанію, яка розвивала б його бачення, але її діяльність не була добре продумана, і тому вона вийшла з бізнесу через декілька років. Нині її патенти, якими тепер володіє група інвесторів, є головними аргументами у великому позові проти Apple.
Проте, ідея персональних потоків ставала дедалі моднішою. Персональний потік – це спосіб групування цифрових об’єктів – світлин, електронних листів, документів, веб-лінків, музики – у хронологічному порядку. По суті, пряма часу, яка тягнеться з минулого у майбутнє (із призначеними зустрічами, нагадуваннями тощо). Facebook, з його "стіною", яка постійно поповнюється вашими постами та постами ваших друзів, є персональним потоком. Стрічка Twitter є персональним потоком. "Chatter", розроблений Salesforce.com для внутрішнього використання компаніями-клієнтами, є персональним потоком.
Ґелернтер вважає, що потоки є інтуїтивно зрозумілим, корисним способом організації нашого цифрового життя, не в останню чергу тому, що минуле і майбутнє розбігаються в обидва боки від центру, у якому є теперішній момент, і саме він є найважливішим поняттям в інтернеті.
Він прогнозує, що колись бізнес-моделі, що спираються на ідею потоків, будуть домінувати в інтернеті. Всі дані світу будуть представлені у вигляді "світового потоку" [worldstream], певна частина буде публічною, але більшість буде доступна лише для авторизованих користувачів. Веб-браузери стануть браузерами для інформаційних потоків. Користувачі звикнуть до зручного стеження і маніпулювання своїми цифровими об’єктами вже як потоками, а не файлами у файловій системі. Потік стане дзеркалом історії їхнього життя, що постійно розгортатиметься.
"Я можу візуалізувати світовий потік, – каже Ґелернтер, пояснюючи його переваги. – Я знаю, як він виглядає. Я знаю, як виглядає моя частинка у ньому. Коли я зосереджуюся на своїх даних, то отримую потік, який є підмножиною світового потоку. Тому, коли я зосереджуюся на окремому персональному потоці, наприклад, гіпотетичного студента, Сема Шварца, я віднімаю від світового потоку решту. Все, що не пов’язано зі Шварцем, і що я маю право бачити, зникає. І тоді потік рухається набагато повільніше. Це тому, що документи Сема Шварца додаються набагато повільнішими темпами, ніж всі документи у світі. Тож тепер в мене є керований потік даних".
Потоком є будь-який потік, який ви захочете так назвати. "Ці дуже прості операції, які відповідають фізичним інтуїтивним відчуттям, дадуть людям набагато чіткіше уявлення про Мережу. Люди розумітимуть її краще, і сама Мережа робитиме те, що явно стає її найважливішою функцією, тобто представленням у часі потрібної інформації".
Його син Деніел, нещодавній випускник Єйльського університету, присутній під час нашого інтерв’ю. Його очевидним подвійним завданням тут є переконування у неминучому тріумфі нової компанії, над якою вони обидва працюють, а також запевнення того, що Ґелернтер-старший не скаже нічого, що могло б зашкодити перспективам позову його колишньої компанії проти Apple.
Сам Ґелернтер виріс у передмісті Нью-Йорка, відвідуючи регулярно Бруклін, де мешкали обидві пари його бабусь та дідусів. Він вважає, що Америка, і особливо її система освіти, відтоді дещо занепала. Він згадує той час, у 1960-х, коли за поетами, такими як Роберт Фрост, і художниками, такими як Джексон Поллок, "освічений середній клас" стежив так само уважно, як нині за телезірками.
Батько Ґелернтера вивчав фізику і став дослідником-новатором у галузі штучного інтелекту в IBM, тому у дитинстві він був вже "знайомий із програмним забезпеченням і вирішив, що його розробка є корисним заняттям". Його мрією, з раннього дитинства, було стати серйозним художником, але в Єйльському університеті він вивчав обробку даних "задля того, щоб могти утримувати сім’ю, що є дуже важливим обов’язком в юдаїзмі. Обробка даних у 1970-х і початку 1980-х, – додає він, – не була шляхом до абсурдного багатства. Це був шлях до добре оплачуваних робочих місць у порівнянні з тою роботою, яку отримували випускники англійської філології".
За цим йшли щасливі дні і ночі у комп’ютерній лабораторії, які могли б бути і в спогадах Білла Гейтса або інших суперзірок програмного забезпечення. Його перші роботи над паралельними обчисленнями, у яких багато комп’ютерів співпрацюють у виконанні завдань, також зробили його суперзіркою.
Про те, що Ґелернтера обрав своєю жертвою Теодор Качинскі, що жив у хатині у Монтані і провадив свою божевільну війну проти сучасності, казали доволі часто. Ґелернтеру пощастило вижити після того, як бомба у пошті розірвала його грудну клітку і живіт, покалічила його праву руку та око. Його кров’яний тиск, як кажуть, неможливо було визначити, коли він дошкандибав від свого офісу до клініки Єйльського університету неподалік. Нині я довідуюся, що рукавичка на правій руці, яку згадують під час кожного інтерв’ю з ним, є не поступкою тим, хто оточує його, а протезом. "Він дозволяє мені хоч якось користуватися рукою. Вона була цілком розірвана, і її зшили докупи".
Ґелернтер приймає знеболювальне і регулярно відвідує фахівця анестезіолога. Він, однак, звик вважати себе щасливчиком у порівнянні з іншими хворими, які відчувають хронічний біль, оскільки він здатний "пересуватися світом і робити речі, які хоче робити. Могло б бути набагато гірше", – каже він.
Питання, поставлене на початку, звучало не буквально. Ґелернтер, за будь-якими стандартами, живе багатим життям. Він малює картини з дитинства. Недавно він дозволив продати деякі свої твори, а наступному року відбудеться "важлива подія" для нього, його перша виставка у Галереї мистецтва Університету Єшива у Нью-Йорка. Він вважає, що його творчість грунтується на «відкриттях» нью-йоркських абстрактних експресіоністів, а також середньовічному релігійному мистецтві з його відсутністю перспективи. Цікаво, що він бачить аналогічний новий-старий мистецький потенціал у відео-дисплеї високої чіткості: "З того часу, як було відкрито багатство вітражу наприкінці XII століття, вперше з’являється новий світловий мистецький засіб – засіб для створення мистецького твору, що сяє".
Ґелернтер продав свою першу компанію, Mirror Worlds Technologies, і її інтелектуальну власність групі інвесторів багато років тому. Покупець наполіг на тому, щоб він отримав невелику частку від суми компенсації за порушення Apple патентів цієї компанії, і минулого року суд прийняв рішення, що Apple має сплатити величезну суму у $625 млн. за порушення патентів Mirror Worlds Technologies, пов’язаних з персональними потоками, в операційних системах для Macintosh і iPhone. У квітні інший суддя скасував це рішення та позбавив його нагороди. Справа зараз проходить стадію апеляції.
Ґелернтер каже, що його колишня компанія не має стосунку до нової справи, над якою працює він разом з Деніелом, хоча Деніел швидко зауважив, що вони отримають ліцензію на використання технології Mirror Worlds Technologies, як начебто повинна була б зробити і Apple.
Новий бізнес, для якого Ґелернтер лише починає шукати фінансування, буде зосереджений на розвитку продукту типу персонального потоку для iPad від Apple. "Нам подобається iPad, – каже він. – Конкретною метою є створення персонального потоку, який агрегує потоки найпопулярніших соціальних мереж, включає електронну пошту і таке інше. Він генеруватиме доходи у такий самий спосіб, що й Twitter та Facebook, здобуваючи величезну кількість користувачів, починаючи з місця, яке ми добре знаємо, Єйльського університету та його студентів, які полюбляють нові модні програмні додатки. Вони розкажуть про нього своїм батькам, які є впливовими людьми, оскільки їхні діти є студентами у Єйлі". Новий продукт буде поширюватися як вірус, формуючи велику аудиторію, яку можна буде продавати рекламодавцям.
Якщо це звучить знайомо, то так і є. Facebook виник у Гарварді і розростався в інших університетах, перш ніж завоював світ. Facebook, який перетворився на потік, за допомогою якого користувачі розповідають свої власні історії і читають історії один одного, "заповнює дуже важливий пробіл у кіберсфері, але я не думаю, що він це робить в елегантний спосіб, – каже Ґелернтер. – Я не думаю, що Facebook буде вічним".
Щодо Google він також має змішані почуття. Він цінує прагнення Google зробити неоцифровані документи світу, такі, як книжки, яких давно немає у продажу, доступними для світового потоку. Але він також не довіряє Google. "Google справляє на мене враження, що вона більше прагне влади, ніж краси. Хоча Стів Джобс не був моїм другом, я захоплювався тим, що він прагнув краси. Я зовсім не помічаю цього в Google. Серйозні інженери – це ті, що переймаються естетикою, а не тільки проектуванням".
Можливо, тому і не дивно, що він є прихильником Білла Гейтса і вважає, що Microsoft (у якій Гейтс вже не відіграє провідної ролі) має потенціал стати важливим гравцем у майбутньому світових потоків. "Їм потрібен хтось із баченням того, куди рухається Мережа, до чого рухаються окремі пристрої. Вони є однією з небагатьох організацій, що мають ресурси, щоб зробити великий крок у майбутнє, щоб спростити життя користувачам, зробити все елегантнішим, і тому кориснішим. Якби вони вирішили це зробити, то вони цілком змогли б це довести до кінця".
Що стосується його власного повернення у підприємництво, Ґелернтер визнає: "Нудно спостерігати за усім осторонь, і це трохи пригнічує". Вдруге це також повинно бути набагато простіше, додає він, тому що персональні потоки більше не є "радикальною, дивацькою ідеєю".
За матеріалами сайту http://infoporn.org.ua
Автор: Голмен Дженкінс, The Wall Street Journal
Немає коментарів:
Дописати коментар